Класифікація епітелію

Існують різні класифікації епітелію.

    Найчастіше епітелій класифікують за характером будови.

Одношаровий і багатошаровий. У одношарового усі клітини лежать на базальній пластинці. У багатошарового - лише нижній ряд торкається базальної пластинки. До складу багатошарового епітелію входять різні клітини (циліндричні, шипуваті, пласкі), тому його називають поліморфним.

   Одношаровий епітелій може бути одно- чи багаторядним. У однорядного клітини мають однакову форму (кубічні, циліндричні, пласкі) і розташовані у один ряд. Їх ядра розташовані на одному рівні.

У багаторядного епітелію клітини різної форми, ядра їх розташовані на різних рівнях, кількома рядами.

    Епітеліальні клітини щільно сполучені одна з одною, що зумовлює міцність епітеліального пласта. Сполучення відбувається за допомогою аморфної (безструктурної) речовини, яка лежить між ними. Міцність забезпечує і зв'язок клітин одна з одною за принципом "шип - гніздо" (видимі лише під електронним мікроскопом), тобто вирости однієї клітини впинаються у заглиблення іншої, сусідньої.

Спеціалізовані структури епітеліальних клітин виникають у зв'язку з особливостями їх функцій. Клітини можуть мати мікро-ворсинки, війки, джгутики, тонофібрили, вип'ячування мембрани у базальній частині клітини.

Мікро-ворсинки - дрібнесенькі вирости цитоплазми на вільній, не зв'язаній з базаьною мембраною поверхні клітини. У складі однієї клітини їх налічують до 3000. Така велика кількість мікро-ворсинок збільшує робочу поверхню клітин. Мікро-ворсинки мають епітелії кишечника, канальців нирки, тобто клітини, які здійснюють всмоктування.

Війки - тонкі рухливі вирости поверхні клітин миготливого епітелію і епітелію статевих шляхів. Це вирости цитоплазми, у яких розташовані нитки, які сполучені з видозміненими центріолями. Війки постійно і швидко скорочуються, завдяки чому створюється рух рідини (слизу). Так переміщується пил у дихальних шляхах, гамети у статевих шляхах.

  Джгутики - є апаратом руху чоловічих статевих клітин, за будовою нагадують війки.

Тонофібрили - нитчасті структури, які лежать у цитоплазмі клітин. Вони складаються із ланцюгів білкових молекул. Забезпечують міцність епітеліальних клітин.

Вп'ячування мембрани у базальній частині властиві клітинам канальців нирки, слинних залоз тощо, яким необхідний великий контакт з базальною пластинкою.